Тобольський вузлик

На початку 1930-х працівники Повноважного представництва ОДПУ на Уралі почали отримувати уривчасті оперативні відомості про схованку, залишену в місті Тобольську родиною останнього імператора — Миколи II. Як повідомлялося в донесеннях, царська родина залишила в Тобольську на тимчасове зберігання прикраси та дорогі предмети щоденного особистого вжитку. Для перевірки інформації в Тобольськ було відправлено оперативну групу ПП ОДПУ на Уралі — допомогти місцевим чекістам у пошуку коштовностей Романових. Після майже року царську схованку було знайдено. Попередня експертна оцінка вартості скарбів становила 3 мільйони 270 тисяч 693 рублі. Якщо перевести цю цифру за курсом того часу в еквівалент дорогоцінного металу, то його вага дорівнювала б 2 тоннам 532 кілограмам золота. Подальша доля діамантів, знайдених у листопаді 1933 року в Тобольську, виявилася не менш таємничою. Із Свердловська їх відправили до Москви, де вони зовсім зникли.

У своїй книзі «Тобольський вузлик» уральський письменник і краєзнавець Юрій Михайлович Курочкін розповідає про цю успішно проведену уральськими чекістами операцію. Вперше повість було видано в 1968 році і, можна сказати, вона стала частково попередником ще однієї книги, що вийшла значно пізніше й розповідає про скарби царської родини — «Коронація, або останній із романів» Бориса Акуніна.

Ось що автор сам пише в передмові про свою книгу: «Викладена тут історія однієї операції, проведеної уральськими чекістами на початку 1930-х років, не претендує на документальну хроніку. Час не зберіг багатьох деталей, без яких неможлива корисна документальність. Тому автор вважав можливим інколи вдаватися до зміщення подій у часі й просторі, до вільного трактування сцен, свідків яких уже немає в живих, до домислів фактів, можливо, таких, що мали місце, але не зафіксованих у документах; нарешті — дозволив собі уявити вигляд і характери дійових осіб (звісно, в документах не відображених) такими, якими їх підказував перебіг подій. У зв’язку з цим автор змушений був змінити імена багатьох дійових осіб».

Використано матеріали сайту «Така історія».