П’ять років паралічу після страшного завалу — і раптом я знову можу ходити! Диво? Як би не так.
Моя нова реальність: мені дванадцять років, навколо кам’яна доба, а плем’я — на крок від вимирання. Із «бійців» тут лише напівсліпий шаман та сопливий підліток. Первісний світ одразу висуває жорстку умову — терміново знайти їжу й самому не стати чиїмось обідом.
Але капітан МНС і досвідчений лікар виживуть де завгодно. Головне тепер — видати свої знання за священну волю Великого Предка. І робити це максимально переконливо, аж поки співплемінники не проломлять мені череп кам’яним сокирою за надто «розумні» міркування.
Проб’ємось! Де це в нас не пропадало?