У величезному похмурому замку, загубленому поміж високими горами, і гуркіт, і велика радість: народився спадкоємець давнього роду — сімдесят сьомий граф Ґорменгост. Його дивовижні фіолетові очі мають побачити чимало дивних і страшних подій, але поки що він лише немовля — на тремтячих від хвилювання руках своєї старенької няньки.
Він — предмет уваги для всіх. Строго й замислено дивляться очі його батька — графа; відсторонено — очі його матері, величезної жінки з огненноволосою шевелюрою; сердито — чорні очі замкнутої дівчинки в алому платті, його сестри; допитливо й весело примружуються очі придворного лікаря; і з тіні недоброзичливо спостерігає хтось високий і худий, з опущеною головою та гострими піднятими плечима.
Побут замку підкоряється мережі найсуворіших ритуалів, але під покровом їхньої урочистої неквапливості киплять первісні пристрасті: ненависть, заздрість, прагнення влади, жадоба кохання, жадоба свободи.
Поруч із темними коридорами та залами кружляє хоровод персонажів, накреслених гротескно й живо.
Читачу, ти станеш свідком багатьох похмурих подій. Народження Титуса не було їхньою причиною, але саме з нього все почалося…