«Тійва зшиває небо» — повість Марини Комарової з циклу «Долітети до зими», у якій поєдналися романтичне, гумористичне й пригодницьке фентезі. Я — нуейте, займаюся побутовою магією, і на мою долю одразу впали три напасті: олень-клептоман, який тягне все, що не прибито; полярна сова, упевнена, що вона найрозумніша на Півночі; і похмурий, сліпуче вродливий шаман Іску, від однієї усмішки якого у мене підло слабшають коліна. І ніби цього мало — саме небо тріщить по швах і ось-ось розвалиться, тож його потрібно терміново зашивати. Я мріяла про тихе життя в тундрі й про ремонт оберегів, а натомість дістала загрозу кінця світу, балакучу сову й кохання. Духи Півночі, ваш гумор явно на любителя.