Костянтин Крилов, будучи дуже суворим начальником, примудрився за короткий час кілька разів звільнити молоду Анну Круглову. Ця молода жінка своєю безпосередністю та відкритістю не раз ставила його в незручне становище, а Крилов цього не любив. Загалом він ставився до жінок споживацьки — після того, як дружина пішла до його друга, неможливо було повірити в жіночу порядність. Якщо зрадив найулюбленіша — то що вже казати про інших?
Але Анна, світла душа, швидко завоювала любов колег по роботі, друзів Константина, його близьких людей. Спроби триматися від неї подалі були марними, періоди сварок чергувалися з періодами примирень, після кожного вони ставали трохи ближчими, він вірив їй трохи більше. Та все ж недостатньо — і виникла нова сварка, новий виток у стосунках.
У якийсь момент бажання втекти куди очі дивляться в Анни збіглося з можливістю — і вона надовго кілька років покинула батьківщину й кохану людину. Але повернулася — і знов потрапила в те саме коло сварок і примирень.
Крилов зрозумів, що означає для нього ця розумна й ніжна жінка, але як приборкати себе та своє підсвідоме прагнення руйнувати їхні стосунки? Можливо, страх остаточної втрати допоможе йому усвідомити, що ігри закінчилися, і він ризикує назавжди відштовхнути її…