Я вже прожив життя. Але отримав другий шанс. Знову 1966 рік. Я живу в СРСР. Тепер я не хочу слави й багатства, як раніше. Хочу, щоб і через двадцять п’ять років радянські школярі мріяли стати не бандитами й валютними повіями, а лікарями та космонавтами. Хочу, щоб Юрій Олексійович Гагарін дожив до наступного тисячоліття. Хочу, щоб у радянській колонії на Марсі зацвіли яблуні.
Фантастика? Реальність. Бо в мене є Емма.