— Ти спеціально привезла мене сюди, щоб принизити мене якнайсильніше? У лісі я була господинею, а тут гірше за бруд! — я схлипую, розмазуючи туш.
Я ніяк не звикну, що тут навіть плакати не можна по-людськи.
— Ні, це твоя бабуся наполягла! Ти ж сама пам’ятаєш її умову — я забираю тебе в столицю, а ти допомагаєш мені вилікуватися! — байдуже відповідає бос.
— Але ж я допомагаю тобі! Невже в тебе немає до мене жодного почуття жалю?
Чоловік підходить впритул і несильно стискає мій підборіддя, змушуючи дивитися прямо йому в очі.
— Жалю? Ні, але в мене є дещо інші почуття, моя особиста маленька відьмочка-помічниця!
Він увірвався в моє тихе життя в лісі, як буря. Егоїстичний багатій, який приїхав розкішним автомобілем, шукав мою бабусю-цілительку, щоб спробувати вирішити свою проблему з безпліддям. Йому доведеться забрати мене з собою до міста й влаштувати до себе на роботу.
Але тоді я ще не знала, що ціною за його одужання стане моє власне серце.