Клер не мала ні любити свою дитину, ні навіть бачити її — такими є правила життя в комуні. Новонароджених одразу забирають до Центру виховання, а через рік розподіляють у Сімейні осередки. Але навіть добре налагоджена система може дати збій. І хай усе, що лишається Клер, — спостерігати за сином здалеку та інколи спілкуватися з ним. Головне — щоб хлопчик був щасливим. Але дитина ніяк не може пристосуватися до вимог комуни, а з тими, хто не вписується в рамки, тут обходяться суворо…