Мандрівники
20 год. 37 хв.
Мова
російська
Автор
В'ячеслав Шишков
Автор
В'ячеслав Шишков
Читець
Михайло Росляков
Читець
Михайло Росляков
Опис
Студія «МедіаКнига» представляє аудіокнигу великого російського письменника, кавалера найвищої нагороди СРСР — ордена Леніна — В’ячеслава Яковича Шишкова, із його найбільшою повістю «Странники» («Блукачі»).
На березі річки, під старим баржом, тулилося близько ста людей: бідняки, злодії, волоцюги, безпритульні. Серед малолітніх обдертих хлопчаків ватажком був Амелька Шхимник, вирощений без батька й який втік від матері. Саме тут сирота Філька познайомився зі Степкою Стукні-в-лоб, з Пашкою Верблюдом, із Майським Квітком, із Дизінтьором та з кумедним обірванцем Інженером Вошкіним.
«Шишков хороший оповідач-реаліст, різнобічно відобразив у своїй прозі глибоке знання різних сфер Сибіру та інтерес до народної мови» В. Казак
«А за якостями душі — рідкісним. Людина-Добро, людина-Віра, він був національним у всіх проявах. І тому він полонив собою таких далеких і різних людей — справжнього майстра Замятіна, стихійний талант Толстого, естета Радлова» Федін К. А.
«“Худа воля заведе в неволю” — народна мудрість.
У важкі терміни визвольної боротьби на російську землю обрушилося невідворотне лихо: голод, а разом із ним і тиф.
Батьки Фільки померли від тифу один за одним упродовж одного тижня. Незабаром пощезли й його дід та тітка. Чотирнадцятирічний Філька зійшов з розуму. Забувши кладовищні страхи, він два дні сидів на могилі батька й матері, плакавши, уткнувшись обличчям у розкисну від дощу глину:
— Ну як же я теперича, а?! Куди ж мені?!
Немає кому втішити Фільку: у кожного повна торба горя. Тільки пухнастий, увесь у пір’ї Шарик щиро співчував Фільці: він сидів поруч на цвинтарі, то помахував хвостом, намагаючись удавати радість і задоволення життям, то зітхав і опускав голову й, гавкнувши раз-два, починав вити. Шарику теж жилося не солодко.
А сталося так, що здибився Фільці сліпий перехожий, старий Нефед. Він дав хлопцю великий шматок хліба. Голодний Філька жадібно з’їв цей шматок і сказав:
— Діду, дай ще хоть скоринку: Шарик у мене отут, собака.
— На, на, — охоче промовив дід. — «Блажен, іже і скоти милує…» — у псалтирі сказано.» В.Я. Шишков, «Странники»
Книгу прочитано популярним артистом театру та кіно — Михайлом Росляковим.
На березі річки, під старим баржом, тулилося близько ста людей: бідняки, злодії, волоцюги, безпритульні. Серед малолітніх обдертих хлопчаків ватажком був Амелька Шхимник, вирощений без батька й який втік від матері. Саме тут сирота Філька познайомився зі Степкою Стукні-в-лоб, з Пашкою Верблюдом, із Майським Квітком, із Дизінтьором та з кумедним обірванцем Інженером Вошкіним.
«Шишков хороший оповідач-реаліст, різнобічно відобразив у своїй прозі глибоке знання різних сфер Сибіру та інтерес до народної мови» В. Казак
«А за якостями душі — рідкісним. Людина-Добро, людина-Віра, він був національним у всіх проявах. І тому він полонив собою таких далеких і різних людей — справжнього майстра Замятіна, стихійний талант Толстого, естета Радлова» Федін К. А.
«“Худа воля заведе в неволю” — народна мудрість.
У важкі терміни визвольної боротьби на російську землю обрушилося невідворотне лихо: голод, а разом із ним і тиф.
Батьки Фільки померли від тифу один за одним упродовж одного тижня. Незабаром пощезли й його дід та тітка. Чотирнадцятирічний Філька зійшов з розуму. Забувши кладовищні страхи, він два дні сидів на могилі батька й матері, плакавши, уткнувшись обличчям у розкисну від дощу глину:
— Ну як же я теперича, а?! Куди ж мені?!
Немає кому втішити Фільку: у кожного повна торба горя. Тільки пухнастий, увесь у пір’ї Шарик щиро співчував Фільці: він сидів поруч на цвинтарі, то помахував хвостом, намагаючись удавати радість і задоволення життям, то зітхав і опускав голову й, гавкнувши раз-два, починав вити. Шарику теж жилося не солодко.
А сталося так, що здибився Фільці сліпий перехожий, старий Нефед. Він дав хлопцю великий шматок хліба. Голодний Філька жадібно з’їв цей шматок і сказав:
— Діду, дай ще хоть скоринку: Шарик у мене отут, собака.
— На, на, — охоче промовив дід. — «Блажен, іже і скоти милує…» — у псалтирі сказано.» В.Я. Шишков, «Странники»
Книгу прочитано популярним артистом театру та кіно — Михайлом Росляковим.
100%
21:39
001
26:06
002
16:51
003
21:11
004
30:39
005
10:03
006
20:22
007
18:35
008
15:26
009
21:03
010
17:19
011
19:33
012
24:55
013
26:32
014
15:17
015
15:31
016
15:52
017
22:36
018
13:19
019
11:09
020
16:24
021
09:20
022
15:01
023
10:26
024
13:19
025
13:01
026
14:58
027
14:32
028
10:37
029
18:59
030
24:15
031
16:56
032
19:52
033
17:46
034
20:25
035
29:23
036
24:54
037
37:41
038
28:10
039
18:34
040
27:05
041
32:08
042
17:07
043
12:13
044
21:51
045
15:39
046
20:07
047
23:11
048
22:47
049
12:26
050
13:06
051
18:56
052
17:16
053
13:49
054
10:51
055
20:25
056
29:30
057
14:55
058
35:41
059
16:20
060
25:31
061
10:55
062
23:42
063
23:00
064
