Мандрівники

Студія «МедіаКнига» представляє аудіокнигу великого російського письменника, кавалера найвищої нагороди СРСР — ордена Леніна — В’ячеслава Яковича Шишкова, із його найбільшою повістю «Странники» («Блукачі»).

На березі річки, під старим баржом, тулилося близько ста людей: бідняки, злодії, волоцюги, безпритульні. Серед малолітніх обдертих хлопчаків ватажком був Амелька Шхимник, вирощений без батька й який втік від матері. Саме тут сирота Філька познайомився зі Степкою Стукні-в-лоб, з Пашкою Верблюдом, із Майським Квітком, із Дизінтьором та з кумедним обірванцем Інженером Вошкіним.

«Шишков хороший оповідач-реаліст, різнобічно відобразив у своїй прозі глибоке знання різних сфер Сибіру та інтерес до народної мови» В. Казак

«А за якостями душі — рідкісним. Людина-Добро, людина-Віра, він був національним у всіх проявах. І тому він полонив собою таких далеких і різних людей — справжнього майстра Замятіна, стихійний талант Толстого, естета Радлова» Федін К. А.

«“Худа воля заведе в неволю” — народна мудрість.

У важкі терміни визвольної боротьби на російську землю обрушилося невідворотне лихо: голод, а разом із ним і тиф.

Батьки Фільки померли від тифу один за одним упродовж одного тижня. Незабаром пощезли й його дід та тітка. Чотирнадцятирічний Філька зійшов з розуму. Забувши кладовищні страхи, він два дні сидів на могилі батька й матері, плакавши, уткнувшись обличчям у розкисну від дощу глину:

— Ну як же я теперича, а?! Куди ж мені?!

Немає кому втішити Фільку: у кожного повна торба горя. Тільки пухнастий, увесь у пір’ї Шарик щиро співчував Фільці: він сидів поруч на цвинтарі, то помахував хвостом, намагаючись удавати радість і задоволення життям, то зітхав і опускав голову й, гавкнувши раз-два, починав вити. Шарику теж жилося не солодко.

А сталося так, що здибився Фільці сліпий перехожий, старий Нефед. Він дав хлопцю великий шматок хліба. Голодний Філька жадібно з’їв цей шматок і сказав:

— Діду, дай ще хоть скоринку: Шарик у мене отут, собака.

— На, на, — охоче промовив дід. — «Блажен, іже і скоти милує…» — у псалтирі сказано.» В.Я. Шишков, «Странники»

Книгу прочитано популярним артистом театру та кіно — Михайлом Росляковим.