Мандрівники

Властиві великому мистецтву об’єктивне зображення реальних сторін життя, глибина художнього пізнання дійсності та інтерес до проблеми особистості й суспільства в повній мірі знайшли відображення у творчості В’ячеслава Шишкова. У повісті «Мандрівники» (1931) розповідається про тяжке життя безпритульних хлопців на початку 20-х років минулого століття, коли радянська держава тільки зароджувалася. У тягостні строки визвольної боротьби на російську землю накотилося невідворотне лихо: голод, а разом із ним і тиф...

З самого початку книги автор торкає читача щирістю та наївною добротою одного з головних героїв — чотирнадцятирічного хлопчика Фільки, якого залишили без батьків. Разом із сліпим старим Нефедом і кучерявим псом Шариком Філька приречений на недолуге життя — ходити селами й містами та співати пісні й стихири, отримуючи за це милостиню. Але дитяча цікавість і довірливість приводять Фільку в банду дітей-безпритульників; життя з ними назавжди відкарбувалося у його ще дитячому серці. Яскравими, промовистими фарбами автор малює огидність бандитського життя маленьких безпритульників і неминучість його гіркого кінця. У кожного з героїв свій шлях, але водночас у кожного є шанс усе змінити: хтось потрапляє до тюрми й стає на міцні радянські рейки перевиховання та виправлення, хтось зцілюється чесною працею.

Підказані високоморальною радянською ідеологією заклики за своїм змістом і сьогодні актуальні. Загалом книга залишає добре враження: вона спонукає до правильного життя працею та повагою до оточення, а саме цього якраз і бракує нині. Книга про життя безпритульників перевидавалася кілька разів із суттєвими скороченнями редакторів. Тут повість подано без скорочень.