Мандрівник-1. «Ковзаючий»

Якщо ти прагнеш пізнати щось таємне, містичне, подумай: можливо, все відбувається насправді. Не стався легковажно — наслідки можуть бути жахливими. Ти ж не хочеш стати вічним коханцем Смерті? Глупота, яку ти зробиш лише тому, що тобі цікаво, здатна змінити все твоє життя. Як наслідок, Ад здаватиметься тим місцем, де тобі дозволять відпочити. Можливо, ти думаєш, що смерть — це лише кінець життя? Ти помиляєшся: це лише мить переходу. У той момент, коли свідомість майже згасає, ти відчуєш огидне, ні з чим не порівнянне, таке, що роздирає, мерзотне відчуття — бо з’являються тіні й тебе виривають із власного тіла: відтепер ти ковзкий/мандрівний… І десь там, у порожнечі, ти відчуваєш, як холодна кістлява рука Богині Смерті бере тебе ззаду за шию й тихо шепоче на вухо: «Казки скінчилися. Відтепер ти мій. Ласкаво просимо у світ страху й болю!»