Країна багряних хмар

Під час написання повісті умови на поверхні Венери ще не були відомі навіть приблизно. Неможливість спостереження за поверхнею планети оптичним телескопом, який постійно закриває її хмарність, залишала простір для найсміливіших припущень. Багато вчених того часу, спираючись на загальну близькість основних параметрів Венери та Землі, вважали, що умови на поверхні планети теж мають бути досить близькими до земних. З урахуванням меншої відстані до Сонця допускалося, що на Венері буде помітно спекотніше, але вважалося, що там цілком може існувати рідка вода і, отже, біосфера, можливо навіть із вищими тваринами. Тому Венера у Стругацьких виглядає близькою до того, що можна побачити в інших фантастичних творах того ж або більш раннього періоду (див., наприклад, «Астронавти» Лема чи «Стрибок у ніщо» Беляєва): це землеподібна планета з гарячим, але прийнятним для людини в скафандрі кліматом. Атмосфера складається в основному з вуглекислого газу та азоту, але містить і невелику кількість кисню. Є рослинність і, припустимо, тваринний світ. Період обертання планети навколо осі становить приблизно 57 годин.

Це описує разючу невідповідність реальності. Як було встановлено пізніше, температура на поверхні становить +475 °C, тиск — близько 93 атмосфер, сонячні доби — близько 116 земних діб. Для життя планета непридатна через високу температуру. Атмосфера Венери складається на 96,5% з вуглекислого газу, 3,5% азоту й з невеликої кількості інших газів, але не містить кисню.

У повісті згадується природний супутник Венери — Венита. Згадується, що першою людиною, яка висадилася на нього, була Катерина Єрмакова, дружина командира планетольота «Хіус». У середині XX століття вважалося цілком можливим (більше того — ймовірним) існування в Венери маленького супутника, відкриття якого затримується лише через недосконалість приладів. Борис Натанович Стругацький зазначав, що автори згадали про Вениту напередодні її передбачуваного швидкого відкриття, яке так і не сталося.