Страх життя і як бути собою

Страх життя виникає в нас автоматично, найімовірніше в той момент, коли ми виходимо з утроби, тобто в момент фізичного народження. Невинні, нічого не підозрюючи, ми раптово стикаємося лицем до лиця з тим, що пізніше назвемо досвідом, почуттями, переживаннями, емоціями тощо. Наша свідомість із глибокого сну утроби потрапляє в киплячий світ насильницького та безладного руху, болю, задоволення, шуму, осліплюючих вогнів і всієї іншої драми, що супроводжує наше народження. Страх унаслідок цього настає неминуче… Джон Шерман (John Sherman, 1942) провів більшу частину свого життя, вірячи, що він у пастці цього важкого, заплутаного і, можливо, беззмістовного життя. Восени 1994 року він потрапив у світ духовних натхнень і досягнень, дивовижних досвідів просвітлення та яскравих проблисків розуміння недвоїстості. Упродовж наступного року й шести місяців він читав усе, що траплялося йому під руку, пов'язане з питаннями звільнення: сутри, шастри, упанішади, вчення, історії про вчителів і гуру, поезію, філософію, метафізичні гіпотези та інші писання кожної традиції та релігії. Він був насичений цими красивими ідеями і був сп'янілий їхніми обіцянками. Він практикував кожну практику, а також міг увійти в стан самадхі за бажанням. У цей час він написав, що міг буквально «чути, як каміння беззвучно співає арії Буття». Він нарешті зрозумів, що йому потрібно знайти лише одну-єдину річ, яка допомогла б раз і назавжди вирішити питання можливості жити без страху і почуття нікчемності.