«Скляний палац» — це історія, яка захоплює й не відпускає. У ній війна сусідить із тишею дитячої кімнати, а доля імперії переплітається з легкими дотиками рук. Амитав Гош написав роман, у якому особисте й історичне так тісно зрослися, що їх уже не розрізниш.
Усе починається з розкатів грому — дивного й лякаючого звуку, що пролунав над Мандалаєм у листопаді 1885 року. Це не просто звук гармати. Це провісник змін.
Раджкумар — сирота, хлопчик без минулого. Йому лише одинадцять, він працює в харчевні й щодня милується сліпучими вогнями палацу, що мерехтить через рів. Він упертий і кмітливий та відчайдушно хоче вирватися в світ, де його життя матиме значення більше. Дівчинка Доллі, ровесниця Раджкумара, живе зовсім в іншому світі. Вона служить королеві Бірми й мешкає в Скляному палаці — серед золота й шовку. Доллі тихa і покірна, майже непомітна, але її очі бачать усе: відданість і зрадництво, біль і падіння імперії.
Через повалення королівської родини британськими військами життя Доллі та Раджкумара перетинаються й назавжди змінюються. Відтоді починається мандрівка довжиною в століття — від колоніальної Бірми до незалежної М’янми, від полів із тиковими деревами до університетів, від королівських покоїв до джунглів — через кохання й війну, втрати та нові надії.
Слухайте майстерне виконання сімейної саги, що охоплює цілу епоху й величезний регіон, у виконанні Олексія Багдасарова.
Преса про книгу:
«Доктор Живаго для Далекого Сходу» — The Independent
«Долі Раджкумара й Доллі будуть напряму пов’язані з долею Індії, Бірми та Малайзії. На читачів чекає переплетіння доль, різні стани героїв, яскраві деталі та історична достовірність», — Анастасія Скорондаєва, «Російська газета»
«Гош розкочує й розкочує своє різнокольорове історичне полотно — очей не відірвати! — і навіть коли у Бірму приходить Друга світова війна японськими танками, коли індійські офіцери в британській армії починають ставити запитання, чому вони гинуть за чужі прапори, текст Гоша не перетворюється ні на маніфест, ні на політичну заяву, а залишається великим романом», — Наталя Ломикіна