Спірас. Книга 2

«Я пишу тобі… (закреслено)

Так багато років… (закреслено)

Привіт! Я давно не розмовляв з тобою й скучив за цими листами. Знаю-знаю, що ти скажеш. Раз лист нікуди не відправляється, пиши бодай щодня. Але я витратив стільки сил, щоб пробачити тебе, Елізабет…

Я не буду закреслювати. Мені набридло.

(клякса)

Я хотів тобі розповісти. Цього року до школи вступили синки Вінтер. Один, звісно, співмешканець Кассандри. А ще прийшла… та-дам!.. дівчина, що бачить Спіралі!

(мокра пляма)

Уявляєш, в один рік! Ти здивована?

(нeчитабельно)

Що скажеш? Так, ти ж не можеш нічого сказати.

Мені, знаєш… мені так бракує тебе. Чорт, пишу, а лист заливаю… Все одно цей лист спалю, як і решту…

Думаю, цього року я піду набагато далі Туди. Як я хочу.

Невдовзі Свято Революції. Знову святкувати твою смерть!

Чорт, плхо бачу. Чортові літери. Чорта впертість. Чортова горілка.

Не нашов спички, щоб сжечь. Йду спть.

Усього хор… (закреслено)

До зустрічі!»

Із щоденника п. Рикмора