Випадкова — чи не зовсім? — зустріч із попутником у поїзді, розмова за чаркою, жвавий спір… Чи може одна людина, якщо повернути її в минуле, змінити історію хоча б однієї країни, маючи всі знання дня сьогоднішнього? «Я б взявся, та хто ж запропонує»,— каже Андрій Соколов, наш сучасник. «Оце прямо так би все кинув і взявся?» — не вірить попутник.
І ось Андрій опиняється в кінці сімдесятих — у своєму власному тілі восьмикласника ленінградської школи. Перед ним ніхто не ставить конкретних завдань, не дає інструкцій. Йому самому доведеться вирішити, що робити: знаючи про майбутній розвал країни, встигнути відшукати тепле місце на земній кулі — благо можливості є, чи все-таки залишитися й спробувати вплинути на хід історичного процесу та врятувати СРСР.