Чини опір, все одно будеш моєю

— Що ти маєш на увазі, що ти одружишся? — у повному шоці питаю я.Смотрю на коханого чоловіка й не можу повірити в почуте.

— Ну так, одружуюся, — він знизує плечима, ніби сказані слова зовсім не дивують. — Хіба ти не думала, що наші стосунки дійдуть до шлюбу? Та годі тобі, Алёнушко, ти ж маєш розуміти, що ми ніколи не одружимося з вашими!— Тоді навіщо все це?.. — мені ледве вдається стримати сльози.

— Тому що мені добре з тобою. Так добре, як ні з ким іншим. Мій шлюб нічого не значить, — він намагається притягнути мене до себе, але я не здаюся.Складаю руки на грудях і відгороджуюся невидимою стіною.

— Та зрозумій же: так треба! Я повинен подарувати батькові спадкоємців!

Я будувала плани на життя. Думала, що нарешті знайшла кохання і чоловіка, з яким зможу прожити довго й щасливо, але виявилося, що в Марata зовсім інші плани та уявлення про ідеальне життя, у яке я зовсім не вписуюся…