«Я сплатив твій борг. Тепер ти — моя. На місяць!» — додав нахаба з неприємною посмішкою. Він явно збирався вимагати від мене плату за вимушене утримання й за всі спроби уникнути контакту та демонстративно розстібнув ширинку.
— Відпрацьовувати почнеш просто зараз! —
— Нізащо! Увесь борг я тобі віддам.
— Як?
— Я… візьму кредит!
— Ти безробітна й без житла. Тобі кредит не дадуть.
— Тоді я продам нирку! Але в мене не буде тебе в ліжку.
— Занадто пізно! — загнав мене в кут, стискаючи долонями талію. — Тобі не втекти.
— Я… я чинитиму опір!
— Дуже на це сподіваюся, мене від такого аж заводить…