Колишній агент ЦРУ Уорд Гопкінс потрясений страшною звісткою: у автокатастрофі гинуть його мати й батько. Він уже майже змирився з ударом долі, аж раптом знаходить у кріслі батька тайник із запискою: «Ми не померли». Після цього йому потрапляє загадковий відеозапис. Саме тоді він уперше й чує фразу про «солом’яних людей». Тим часом у різних місцях країни зникають чотирнадцятирічні дівчатка. З викраденнями пов’язує одне: щоразу викрадач підкидає батькам светр зниклої дочки, на якому вишито її ім’я. А замість ниток використовуються волосся жертви. І знову, у зв’язку з кожним злочином, спливає це дивне словосполучення: «солом’яні люди».