У людини немає влади передбачити власну долю. І коли дорога здається прямою, хтось згори змінює її напрям. Залишається лише покірно зробити крок за поворот і дізнатися, що приготували боги: тупик чи продовження шляху.
Але як бути, якщо ти не пам’ятаєш, що лишилося позаду? Навіть ім’я, дане при народженні, зникло за маревом, що приховало свідомість. Без минулого не може бути майбутнього, тож це… тупик? Чи ж можливість почати все спочатку?
Позаду — непроникна темрява, а попереду — біле поле. І якщо стояти на місці, воно ніколи не вкриється слідами. Отже, треба знайти в собі сили й прокласти першу стежку, інакше не дізнаєшся, що приховано по той бік…