Планета Земля пережила катаклізм, і від звичного світу лишилися лише уламки. Більша частина людства загинула внаслідок застосування бойового модифікованого вірусу чорної віспи. Хвороба не робила різниці між людьми й нікого не поділяла за кольором шкіри — вона просто їх убивала. Після того страшного часу Чорного Триріччя, залишки людства, які змогли пережити його, опинилися сам на сам із собою, і спільноти, відокремлені одна від одної величезними безлюдними просторами, були змушені вибудовувати нову соціальну систему.
Минали роки, більшість міст не існує, авіації немає, техніки мало, виробництво зруйноване, людей бракує, але водночас знову йдуть війни, плетуться змови й політичні інтриги. А герой книги, найзвичайніший хлопець із лісового села, виходить у великий світ і знаходить у ньому своє місце. Олександр Мечников не прагне здійснювати великих подвигів — він робить те, що має робити, і служить суспільству, яке його виховало, маючи величезне бажання вижити у кривавих битвах за Дон, Крим і Кавказ. Він людина нового часу — солдат, воїн Четвертої гвардійської бригади Кубанської Конфедерації, який живе за власними уявленнями про честь, хоробрість, добро і зло.
Почума прокотилася по Землі, і апокаліпсис усе ж стався. Світ лежить у руїнах, але минає час, відходить Епоха Хаосу, і в різних куточках планети люди сходяться докупи та намагаються відродити славне минуле. Знову йдуть війни, плетуться змови й політичні інтриги, а герой книги — той самий звичайний хлопець із лісового села — виходить у великий світ і знаходить у ньому своє місце.