«Всі мої проблеми вирішилися з того часу, як я став спонсором», — каже Борис.
— Ким? — я хмурюся.
— Спонсором. Дівчата так це називають. Я оплачую її витрати, а вона натомість піклується про мене. Ніякої рівності, почуттів та іншої сучасної нісенітниці. Патріархат, зручність і комфорт. У ліжку, як у турецькому готелі, — все включено.
— І багато в неї таких, як ти?
— Повна ексклюзивність. Я час від часу, до речі, перевіряю. Трохи не за смаком — вижену. Подумай, Рафф, реально. Це круто. А потім, коли дозрієш, можна й дружину шукати. Хоча з твоїм характером це складно. Сутенерка — то, що тобі зараз потрібно. Можу познайомити, у моєї є подружки.
— Дорого? — я злегка посміхаюся.
— З твоїми доходами — дрібниці. Хоч спробуй. Гарантую, це кайф, на який легко підсісти.»