Комусь хотілося б «взяти й відмінити понеділки», але хлопцеві Платону Громову, який виріс у дитячому будинку (і підкидишу долі), фатально не щастило по п’ятницях. Його проблеми росли разом із ним, а до двадцяти чотирьох років вони вже загрожували стати смертельно небезпечними. Коли нападники (звісно ж, у п’ятницю) захотіли відібрати не гаманець, а життя, Платон раптом згадав навіть ті прийоми, якими ніколи не вмів.
І лише після бійки, що закінчилася фатально для відморозків, Громов помітив: навколишній світ кардинально змінився. Тут немає п’ятниць, зате степ—живий: у ньому легко зустрітися з привидом, а магією по голові отримати; охочих «образити» прибулого в нову реальність—купліться. Але дитбудинківських так просто не візьмеш—особливо коли новий світ показує невідомі раніше можливості самого Платона.
«У вас немає п’ятниць? Можу влаштувати! У моєму розумінні цього дня тижня!»