Книга Н. Бердяєва «Смисл творчості. Досвід виправдання людини», що вийшла 1916 року, підсумовує його попередні духовні та філософські пошуки й окреслює напрям подальшого становлення його зрілої, самостійної та оригінальної думки. Саме тут уперше в повній мірі осмислено й чітко сформульовано бердяєвську «релігійну філософію», народжену в умовах напруженого протистояння з офіційною православною церквою. Головною віссю твору стає розуміння творчості як людського об’явлення та як продовження світотворення разом із Богом, де людину поставлено в самий центр буття.