Сніг скрипить під копитами низькорослих монгольських коней, у зимовому вітрі майорять бунчуки та стяги — непереможні тумени Бату й Субедея, виконуючи заповіт Чингізхана, ідуть на захід, у свою славетну похідну кампанію. Один із воїнів молодого княжича Михайли — дрібний боярин, уродженець цих земель, Павло Петров-син Ремезов… науковий співробітник, кандидат наук, який опинився в минулому під час вдалої експериментальної спроби вивчення резонансних полів. Його веде в бій зовсім не бажання вислужитися й не військове братерство — Павло прагне повернутися додому й знає — майже напевно — як саме це зробити. А монголи вже перейшли Віслу, упав Сандомир, згорів Хмельник, попереду — Краків. І ось там Павла несподівано затримує зустріч — дівчина, що нагадує йому його давнє кохання, Поліну, яка трагічно загинула півтора року тому. А тут вона — жива й юна… Та й сам Ремезов скинув років двадцять — тепер він син боярина, дрібний феодал, боярич… і щасливий воїн, за яким іде дружина. Чи варто все кидати? Та чи є куди повертатися?..