У селі Куропаткіно мою подругу Свєтку вбиває власний чоловік — і робить це надзвичайно дивним способом: топить її у відрі з молоком. Докази й обставини нібито однозначно вказують на нього. Але навіщо Костіку, тихому й, як здається, безневинному чоловікові, позбавляти життя дружину, яку він так любив?
Сільська блаженна Дунька без кінця твердить одну й ту саму загадкову фразу. Звідки вона її взяла, і чи пов’язана вона з убивством? А що означає попередження місцевої чаклунки, бабки Клопіхи: «Кров одна, а лич — два?»
Розібратися в цих дивинах належить мені — Аглаї Журавльовій.