Смерть і воскресіння отця Брауна

Як і більшість інших детективних історій, цю можна було б почати словами: «ніщо не віщувало біди». І справді. В один із тихих, місячних вечорів отець Браун вирушив на зустріч до свого політичного опонента Альвареса. Він ішов між двома стінами, складеними з великих, безформних каменів; було так тихо, що місіонер чув лише тріск гравію під ногами та звуки власного дихання. Він пройшов повз ворота, не зупиняючись, і тут з верхівки дерева на нього, як мавпа, стрибнув якийсь чоловік і вдарив ножем. Та саме в ту ж мить інший чоловік, швидко просуваючись навприсядки вздовж стіни, замахнувся й вдарив дубиною по голові. Отей Браун обернувся, хитнувся й упав на землю. На його круглому обличчі відбилося лагідне нерозуміння… У кого піднялася рука на цього лагідного й безневинного чоловіка? Можливо, це справа таємничих грабіжників, або якихось потойбічних сил? Ах, якби зараз знадобився дедуктивний дар отця Брауна, але, на жаль, він лежить бездиханний на землі, а шанси спіймати вбивць стають дедалі примарнішими з кожною хвилиною…