Випадкові сусіди

— Дім, — почала вона, вперше називаючи його так просто й ніжно, але він зупинив її, піднявши долоню й легко торкнувшись її обличчя.

Його пальці були теплі, трохи шорсткі. Великий палець повільно ковзнув по її щоці.

— Ти надто чиста для цього світу, — вимовив він майже пошепки. — Надто світла. А я… я з темряви.

— Я не боюся, — видихнула Віра.

— А мала б.

Віра ледь помітно потягнулася вперед — лише на мить і на частку сантиметра. Дмитро завмер, а потім нахилився, і їхні губи зупинилися за крок від поцілунку…

***

Вони всього лише сусіди випадково. Він влаштував потоп у її квартирі, а вона погодилася на «компенсацію» у вигляді тимчасового переїзду до нього. От тільки ця випадкова домовленість несподівано починає перетворюватися на щось значно небезпечніше й водночас притягальне.