Мить — і я вже в минулому. Ні дому, ні своєї епохи: навколо чужі змови та правила. Слов’ян тут не люблять, їх легко роблять крайніми, а мене несподівано визначають на службу самому Велізарію.
Раз у мене відняли колишнє життя — значить, я збудую нове. Вернуся до коренів, до предків, і доведу, чого вартий слов’янин. Хто вирішить стати поперек? Болгари, авари, візантійські інтригани — з усіма розберуся. Втратив Батьківщину — створю її тут, для себе й своїх. Тим більше з’ясовується: я командую загоном воїнів-склавинів. Але часу на розкачку немає — перське військо вже готується до удару, на передньому краї мої люди; гунни таять злобу й хочуть мене знищити; дружина Велізарія затіває свою гру. Простих доріг не буде, але я пройду обраним шляхом і виведу ним своїх.