Скрижалі про Чотирьох. Руда. Падіння

Темний маг знову бачив сни. У них Сила майже полишала його, але її вистачало, щоб урятувати, вберегти від падіння й укласти в обійми. Ту єдину, яка належить лише йому. Віднині і навіки. Повалений змій, скинувши ношу, з злобним шипінням утікає геть. тятива, що випустила стрілу в його луску, ще дзвенить. Вони поруч — і лише гуркіт Океану свідчить про їхню клятву. Та цей сон не дає спокою його душі. Навпаки, Ерей втрачає контроль, його Сила вихлюпується з берегів, ледь не руйнуючи місто. Він чаклує уві сні, не розуміючи, що це може знищити не лише столицю, а й його самого. Прокинувшись, Ерей ледь живий. Його нудить, він не розуміє, де він. Єдине, що його хвилює, — де жриця Вікі? Де та, що клялася належати лише йому — віднині і навіки? Її нема. Є лише слабкість і біль. Якщо так піде й далі, раднику доведеться покинути свого Імператора, повернутися в Аргоссу й бути там доти, доки Темний не поверне контроль над собою. Ерей розуміє: дракон із його снів — провісник катастрофи, здатної загубити його світ. Він знає, що має врятувати не лише дівчину зі своїх видінь. Його Сила повинна послужити не тільки Імператору. Але як допомогти іншим, якщо сам Темний не відає, що коїться з ним? Як рятувати світ, який обрав війну? І де має відбутися головна битва зі злом? Ерей бачив це місце у своїх снах. Але він не мав уявлення, що робити з цими знаннями. Невже їх чекає загибель лише тому, що Темний не зміг приборкати свою Силу?