Найпізнішими за часом створення є казки шахрайського жанру, які, ймовірно, були включені до збірника в Єгипті під час його останнього опрацювання. Ці оповіді також сформувалися в міському середовищі, але вже відображають життя дрібних ремісників, піденників і бідняків, що перебиваються випадковими заробітками. Для шахрайських казок характерна їдка іронія у зображенні представників світської влади й духовенства в найнепривабливішому вигляді. Сюжетом багатьох таких повістей є шахрайство, покликане не стільки пограбувати, скільки ошукати якогось простака. Оповідь про Далілу-Хитрицю — блискучий приклад цього типу історій.