Походження «Тисячі й однієї ночі» досі так і не з’ясоване остаточно; його витоки губляться в глибині століть.
Перші письмові відомості про арабське зібрання казок, обрамлене повістю про Шахрияра й Шахразаду та назване «Тисяча ночей» або «Тисяча одна ніч», знаходимо в працях багдадських письменників X століття — історика аль-Масуді та бібліографа ан-Надима, які говорять про нього як про давній і добре відомий твір. Уже в ті часи відомості про походження цієї книги були доволі туманними, і її вважали перекладом перського збірника казок «Хезар-Ефсане», нібито складеного для Хумаї, доньки іранського царя Ардашира (IV століття до нашої ери).