Казка про Ведмедика Форта і Казка про дурну Жирафу Октаву

Кірюшин, музикант і педагог, придумав серію чарівних казок-міфів. Вони написані в жанрі, зрозумілому навіть найменшим. У казках розповідається про чудові взаємини веселих звірят — Інтервалів, про те, як Дисонанс воював із Консонансом, про багатьох інших чудесних і кумедних речей. Героями казок-міфів є музичні терміни: граючи, дитина весело засвоює найскладніші музичні поняття, розвиває музичний слух і збагачує емоційний світ.

Що ж таке геніальне придумав Кірюшин? Він придумав серію чарівних казок-міфів. За словами Кірюшина, поштовх до розвитку його художньо-образної системи дали самі діти. Так, вловлюючи суть, діти в звучанні секунди знаходили щось отруйне, колюче, хрюкаюче — і в цілому це визначило секунду як істоту, схожу водночас на їжака, порося й щура з двома великими голками (секунда в перекладі з латини — два). А терція для дітей — це щось ніжне, м’яке, звідси — пухнасті звірятка, схожі на зайчиків: у них було 3 вушка, 3 лапки, 3 хвостики (терція в перекладі з латини — три). Аналогічним чином на заняттях із дітьми Кірюшин вчить сприймати акорди. Так, наприклад, діти називають терцквартакорд — «цікавим», через вступний півтон угорі, нонакорд — «довгим», великий мінорний септакорд — «раздратованим і злим», зменшений септакорд — «настороженим». А далі підбирають потрібний образ: великий мажорний септакорд — «військовий міністр Бо-Мажор», малий зменшений — «король Мал’с’УмКвінт» (був невисокого зросту, ходив із сумкою, де тримав зменшені квінти, правил країною, яка називалася Локрія-Лукрія) і так далі.