Сіруш і Сімбад

«Сірущ і Сімбад» — прониклива повість про людські долі вірменського містечка 1960–80-х років, напередодні Спітакського землетрусу. Через історію молодої жінки, відданої заміж без кохання, автор піднімає гострі питання родинних устоїв, морального тиску та вимушеної самовіддачі. Сірущ знаходить у собі рішучість розірвати принизливий зв’язок і здобути людину близьку за духом — вчителя Сімбада. Їхнє тихе почуття та прагнення внутрішньої свободи стикаються з безжальністю упереджень і розплатою за спробу піти проти чужої волі. Повість передає атмосферу вірменського побуту та драму особистого спротиву на тлі біди, що насувається. Це розповідь про ціну щастя, здатність надіятися й трагедію, після якої вже неможливо жити інакше.