— Боги, ну й дірка, — прошепотіла Кайра, коли ми покинули гостинний корабель. — У нас набагато…—Та годі, — скривився Ільматар. — У вас там одні села, а це велике місто, тож досить нісенітниці. Так, за час моєї відсутності нетрі не особливо змінилися: бідність і розруха. До того ж тут теж пройшовся ворог — спалених будинків було чимало. Хоча грабувати тут можна було лише невеличкі крамнички торговців, більше нічого — не місцевий жебрацький люд, у них і самих нічого нема. Схоже, просто підпалили все, що змогли, та й попливли геть. І ще тут багато кам’яних будівель, тож пожежі було нікуди як слід розгулятися.