Діна Рубіна зробила неможливе — поєднала три різні жанри: захопливий і водночас майже готичний роман про ляльок та лялькарів, що стягує в одну лінію полюси історії й мистецтва; сімейний детектив і психологічну драму, простежену від яскравих дитячих та юнацьких спогадів до зрілого сивого волосся.
І пристрасті тут теж «рвуть» героїв. Людина й лялька, лялькар і лялька, що повстала, людина як лялька — в руках долі, в руках Творця, підкорена сімейній спадковості? — ця глибока й багатовимірна метафора авторка повертає різними гранями, не знижуючись до прямолінійних аналогій.
А майстерність літературного «малюнка» Рубіної — пейзажного й портретного — як завжди на висоті: ніби їси шматочками духмяний смачний повітряний смак і захлинаєшся від насолоди.