Гумор інколи ранить сильніше, ніж здається. Особливо коли жартівник не розуміє, наскільки тяжко його розіграш може відгукнутися людині, яка мимоволі стає мішенню. А що казати про Богів, яким теж подобається розважатися? Для них люди — лише фігури на величезній дошці, якими можна рухати як завгодно. Питання непросте: звикнувши з часом до відчуття безкарності, такі жартівники перестають пам’ятати, що далеко не кожен здатен прийняти подібні забави. Для когось вони виглядають не смішними, а принизливими й болючими. Чи хтось із всемогутніх зважатиме на бажання та почуття тих, кого вони можуть знищити одним рухом — ніби дрібних комах? Пошук відповіді ще складніший. І ще складніше — захиститися від таких ігор, адже Боги навряд чи допускають думку, що хтось може образитися на їхні «нешкідливі» жарти.