Штрафбат Його Імператорської Величності

Це був 1943 рік. Гвардійському рядовому Павлу Петровичу Романову сняться дивні сни: наче він у старовинному одязі, перуці та при шпазі роз’їжджає Європою, зустрічається з королями й принцами, чекає-не дочекається, коли «гаряче кохана» матінка нарешті піде на той світ—звільнивши трон Російської імперії, який йому належить за законом. А потім він прокидається в бункері під Шлиссельбургом від страшного головного болю й удушшя.

У пам’яті лишаються лише різнокольоровий офіцерський шарф і важка табакерка… та смерть. Так, смерть прийшла від прямого влучання німецького снаряда прямо в бункер, але свідомість бійця Червоної армії, комуніста з довоєнним стажем, колишнього капітана міліції, якого розжалували за особистим проханням маршала Тухачевського, перемістилася в минуле.

І що це означає? Це означає, що наша справа праведна, ворога буде розбито, і перемога буде за нами!