Цикл «Петербурзькі повісті» Миколи Васильовича Гоголя (1809–1852) змальовує побут і вдачі Санкт-Петербурга 1830–1840-х років. До нього входять твори «Невський проспект», «Ніс», «Портрет», «Шинель», «Колясочка» та «Записки божевільного». Центральні персонажі циклу — так звані «маленькі люди»: непомітні, бідні, що займають низькі щаблі в суспільстві й не наділені особливими талантами. Через їхні долі автор викриває духовну порожнечу та моральну бідність чиновницького й світського кола. Ці повісті яскраво виявили неповторність гоголівського письма; В. Г. Бєлінський зазначав, що їм притаманні простота художнього задуму, народність, життєва достовірність, оригінальність і комізм, який невідмінно відтіняється глибоким почуттям печалі й туги, а джерело цих якостей — у тому, що Гоголь є поетом реального життя.