Вже вісімнадцять років, як я в цьому дивному світі, пронизаному магією. Ну або Силою — як її називають місцеві. Утім, без різниці. Так склалося, що я молодший і найслабкіший дитина, із майже атрофованим даром. Начебто він є — і жодного толку від нього. Тому я й планував своє життя, не беручи це до розрахунку.
Та, як то кажуть, людина передбачає, а Бог розпоряджається. Хм. Або ж єдине інформаційне поле Землі, завдяки якому я ніби як і опинився тут. Неважливо. Головне — я знайшов спосіб посилити свій дар. І що, далі триматися початкового плану? Ага. Завітайте завтра. Гуляти так гуляти!