Сергій Романович. Про найпрекрасніше з мистецтв

30 год. 17 хв.

Мова російська

Читець Михайло Росляков

Опис

Перед вами чудова книга про дивовижну людину, художника, християнина — Сергія Михайловича Романoвича. Своїм великим живописним спадком, особливо геніальними образами Христа, він розвиває філософію, адже коли художник поринає в найглибший духовний світ і потім відтворює його фарбами, він дає нове одкровення Любові, Світла, Знання, Мудрості. Отже, живопис Романoвича — це саме філософія.

Сергій Михайлович писав: «Коли художникові відкривається краса, він не може не малювати її фарбами, словами, звуками». Його статті про художників, нотатки про мистецтво, листи, вірші — це філософія прекрасного, дана надзвичайно виразною, зрозумілою кожному мовою. Вона дає відповіді на багато й багато нагальних дискусій сучасної естетики. Про суть абстрактного мистецтва, реалізму, про значення творчості Пікассо, Ларіонова, Ге, Ван Гога — дано ясну, переконливу відповідь. Про Сергія Михайловича писали його рідні, друзі, однодумці, учні й шанувальники таланту.

Романoвич жартував: «Слово “художник” походить не від слова “худо”, а від слова “дощик”». Уся його творчість — і живописна, і літературна — це саме «дощик», який ллється зараз на знову пересохлу землю сучасної культури.

В статтях і листах С. М. Романoвича збережено орфографію та пунктуацію джерел.

Сергій Михайлович Романoвич — художник унікальної долі. Сам Михайло Ларіонов, глава російських авангардистів, зараховував його — 19-річного студента МУЖВЗ — до ядра художників, творців сучасного мистецтва. У 1922 році він був одним із головних у товаристві «Маковець». А потім він іде в підпілля — повна безвісність і бідність до кінця життя. Він творив «у шухляду» (половина робіт — за сюжетами Біблії) заради кращого майбутнього. На жаль, слава до нього ще не прийшла, і навіть у Росії його майже не знають. Але він — одна з опор духовності майбутнього. Та розуміння його творчості приходить не одразу. Натомість його картини під час споглядання не «світяться» — вони все глибше входять у свідомість своєю таємничою глибиною. Творчість Романoвича відкриває світ прекрасного, і — живо в душі й у дусі — народжує його в серці людини.