У Мирослави є дар бачити віщі сни та чути драконів. Відтоді як вона повернулася з Альвої, минув рік, і дівчина віддала б багато, аби знову потрапити у світ ельфів, знову зустрітися з Дарієном. І ось вона в Альвої, але її оточують не зелений світ Землі Предків, не скелі Воскреслих Земель, що йдуть у небо, а стіни темниці, вкриті пліснявою. Сон, у якому Мирослава бачить смерть коханого, змушує її на ходу вибудувати план втечі й не озиратися. Але від могутньої чаклунки не просто сховатися. Вона намагається вбити Дарієна, а Мирослава хоче бути поруч із ним і, якщо доведеться, захищати його зі зброєю в руках. Несподівано ж вона тренувалася цілий рік.
Та напад примарного війська, проти якого меч безсилий, змушує задуматися: а чи не вирушити в далеку цитадель і не навчитися магії, щоб протистояти чаклунці? Але це лише початок. Окрім чаклунки, героям загрожують фомори — чудовиська з морських глибин, а сам володар моря от-от обрушить свій гнів на ельфійські землі.