Колись, можна сказати, не тужив собі у відставці титулярний радник Ігнат Силаєв. Його вигнали зі служби — ну й нехай, грошей не тільки кури клюють, і голуби не зневажають. Та й у провінційному Топінську йому жилося не нудно: то треба було впіймати вовколаку живцем, то візит зроблять убивці від ображеної імператриці, то вже й зовсім товариш-віщун тягне його в болота, щоб зчепитися до смерті з цілою зграєю русалок. Але ж ні: за якимось бісом знов потягнуло на службу! Його заманили чином колезького асесора, захистом від підступів імператорської дружини та ще й власним дирижаблем. Він погодився.
Залазить у холодний Якутськ із його духами та шаманами. А тепер розхльобуй гірку юшку, присмачену кров’ю, жахом і такою давньою та чорною злобою, що не кожному брату-інквізитору під силу без того, щоб не посивіти.