Світ упав. Я втратила кохання і добре ім’я. Все, що в мене було…
Що мені тоді лишається? Я зажадала справедливості від імператора. Я маю на неї право, бо мої батьки загинули за імперію. Мене намагаються вбити, а допомога приходить від ректора нашої академії — якого я вважала бездушним ідолом. Чому я раніше не помічала, як у нього спалахує синім полум’ям погляд, коли він бачить мене?
У дитинстві ми з бабусею ворожили на заходах сонця. Кривавий — на біду, русявий… Як дочекатися русявого заходу, що, за повір’ями, принесе щастя?