Збірник «Миргород». Вій. Історія про те, як Іван Іванович посварився з Іваном Никифоровичем

«Миргород» (лютий, 1835) — збірка повістей Миколи Васильовича Гоголя, яку подають як продовження «Вечорів на хуторі біля Диканьки». Повісті в цьому збірнику засновані на українському фольклорі й мають між собою багато спільного. Вважається, що прототипами деяких персонажів стали рідні Гоголя та люди, яких він знав, доки жив в Україні.

«Вій» — найфантастичніший твір Гоголя, щедрий матеріал для кінематографічного жаху. Троє семінаристів забредають у гості до відьми, яка має й інше втілення — прекрасну панночку; головний герой Хома Брут потрапляє в смертельну пригоду, від якої неможливо відмовитися. Еротичний підтекст тут зрівноважується винятковою натуралістичністю нечисті, жахом перед потойбічним, який, здається, сочиться з тексту.

«Повість про те, як посварилися Іван Іванович із Іваном Никифоровичем» — малоросійські багаті поміщики Іван Іванович Перепенкo й Іван Никифорович Довгочхун — найкращі друзі; у Миргороді кажуть, що їх «сам чорт зв’язав мотузкою». Одного разу в них виходить сварка через рушницю, якою хоче володіти Іван Іванович; Іван Никифорович обзиває друга гусаком, і це нещасне слово перетворює дружбу на найзліснішу ворожнечу з судовими позовами та знищенням чужого майна. У чудовій чотиричастинній структурі збірки «Миргород» «Іван Іванович з Іваном Никифоровичем» — єдина повість, що відповідає за чистий комізм; втім, і тут «крізь видимий світові сміх» проглядає гоголівське відчайдушшя: судова тяганина між двома колишніми друзями затягується на десятиліття, пожираючи решту їхнього життя, і Гоголь завершує розповідь про це вигуком: «Нудно на цьому світі, панове!»