Невдовзі я пригадаю все. Принаймні так каже мій лікар. А поки що все життя — наче чистий аркуш. Я не пам’ятаю ані чорта. Ні як опинився в швидкій, ні як отримав кулю. Зараз у мене немає ні ворогів, ні друзів, ні коханої. Точніше, вона є. Але вона не хоче говорити зі мною. З’являється рідко, слухає серце, дивиться на монітори… і відмовляється розповідати правду. А ще просить не згадувати… То що ж я такого наробив?