1947 рік. Еві з чоловіком і п’ятирічним сином щойно приїхала в індійське село Масурла. Її чоловікові Мартіну судилося стати свідком історичного відходу британців з Індії та поділу країни, а Еві — облаштовувати нове життя в старовинному колоніальному бунгало й намагатися загоїти тріщини, що утворилися в їхньому шлюбі. Та від самого початку все йде зовсім не так, як уявляла собі Еві. Індія надто екзотична, Мартін віддаляється дедалі більше, а Еві цілі дні проводить разом із маленьким сином Біллі. Нудьгуючи від смутку, Еві наводить лад у домі й несподівано знаходить тайник, а в ньому — зв’язку листів. Заінтригована, Еві розбирає химерний віктоpіанський почерк і незабаром опиняється у владі історії колишніх мешканок старого дому — двох юних англійок, які жили тут майже в повній ізоляції майже сто років тому. Схоже, тут захована якась таємниця. Еві намагається розгадати її, і чим глибше вона занурюється в чужий минулий час, тим краще розуміє власне теперішнє.
У цьому панорамному романі особисті історії переплелися з трагічними подіями двадцятого століття й дев’ятнадцятого.