Саломея

Драма «Саломея» була написана засновником західноєвропейського декадансу Уайльдом у 1892 році спеціально для великої французької акторки Сари Бернар. Прем’єра за її участі відбулася в Парижі в 1896 році, але невдовзі постановку заборонила французька цензура.

В основу драми Уайльда лягнув біблійний міф про Саломею — падчерку юдейського царя Ірода, неймовірно красиву й спокусливу танцівницю. Ірод сам палав гріховною пристрастю до Саломеї, і коли вона виконала з особливою блискучістю танець семи покривал, він пообіцяв їй виконати будь-яке її бажання. А тим часом Юдеєю бродив пророк Іоанн Хреститель, який сповіщав про близький прихід Ісуса Христа. Біблія говорить, що Саломея на підмову своєї матері Іродіади, яку Іоанн заклеймив як розпусницю й вбивцю, попросила у царя голову пророка. І отримала її на срібному таці. Уайльд додав біблійному сказанню пікантності: його Саломея набагато порочніша. Вона вправно використовує пристрасть вітчима й інших прихильників, але сама лишається холодною. «І вся ця брила льоду в сяйві холоду й світла лежить біля ніг безрідного». Хто це? Той самий мандрівний пророк Іоанн. Святій людині чужі плотські спокуси, і пристрасть блудниці він відповідає гнівною відмовою. Але Саломея не здається: якщо він не дістанеться їй живим, вона придбає його мертвим…

Саме уайльдівська, а не біблійна Саломея надихала режисерів, композиторів і художників ціле століття. Ріхард Штраус написав у 1905 році однойменну оперу. «Саломея» не забута й нині — у 1998 році виставу за п’єсою Оскара Уайльда поставив Роман Віктюк на сцені Російського культурного центру, і донині вона має великий успіх.