Цукор на дні

Колись він зламав мої крила, змусивши серце осипатися осколками до його ніг. Мій зведений брат… Я намагалася забути… Та він знов увірвався в моє життя, знов змусив тонути в його темряві. Біжити куди подалі чи спробувати йти йому назустріч? Може, якщо пірнути з головою, то можна торкнутися його душі? Адже, як відомо, цукор завжди на дні…