Френсіс Брет Гарт народився 25 серпня 1836 року в Олбані (штат Нью-Йорк), де його батько був викладачем грецької мови в коледжі. Своє ім’я він отримав на честь прадеда — Френсіса Бретта (Francis Brett). Згодом батько змінив прізвище з Hart на Harte, а сам Френсіс Брет Гарт віддавав перевагу другому імені, яке скоротив до Брет.
Батько рано помер, тож майбутньому письменникові довелося самому заробляти на життя, і в 1854 році, невдовзі після початку «золотої лихоманки», він переїхав до Каліфорнії, де перепробував безліч професій.
Свої перші оповідання Брет Гарт опублікував у 1856 році в журналі «The Californian», який він сам і редагував. У подальшому видавав також журнал «The Overland Monthly» (1868—1871), перший значний журнал у західних штатах Америки. У 1870-ті роки, будучи вже відомим письменником, Гарт жив у Нью-Йорку, а потім—частково з міркувань матеріальних, частково через загострення конфлікту з американською громадськістю, викликаного жорсткістю та непохитністю громадянської позиції письменника—виїхав до Європи: був американським консулом у прусському місті Крефельд, а потім в Глазго. Решту життя провів в Англії. Помер 5 травня 1902 року в Кемберлі від раку горла.
Брету Гарту належать роман «Гэбриел Конрой», низка повістей, з яких найбільш відома пізня трилогія «Степной найдёныш», «Сюзи» і «Кларенс» (події відбуваються під час Громадянської війни в США), оригінальні вірші, популярні свого часу літературні пародії (на Діккенса, Шарлотту Бронте, Віктора Гюго та ін.) і навіть п’єса, написана у співавторстві з Марком Твеном. Однак найбільшої популярності йому принесли оповідання, а в оповіданнях — образи простих людей Дикого Заходу, особливо дівочі та жіночі.